Ну що за нація така –
Їй кров пускає кат, линчує
Вони ж – хто танчить гопака,
А хто про очерет віршує…
Одні, отримавши наказ
У супостата не стріляти,
Вмирати, коли прийде час,
Стояти, не провокувати,
Стоять, хоча їх косить смерть,
Стоять в надії – влада знає
Що чинить. Ані "град", ні "смерч"
Втекти їх не переконає.
А інші, в той же самий час,
Вирішують як здати в Мінську
Луганщину і той Донбас,
Що так не любить українську.
Он, Крим же ловко так здали –
Нащо він нашим дилетантам?
Та, зваб позбутись не змогли
І вже гендлюють з окупантом.
Везуть колони хур у Крим
Сметану, сир, свинячі плічка
Годують київські хохли
Моїх зелених чоловічків…
Ох, дуже скоро добере
Оте нездарне врядування,
Бо мій зелений очерет
Вже проростає крізь вагання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568112
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2015
автор: Валентин Бут