У глибині душі - сталеві ґрати,
На них сучасний кодовий замок,
Табличка з написом " НЕ ВІДКРИВАТИ!"-
Живе там дикий і самітній вовк.
В своєму лігві вже йому не спиться,
Ламає ґрати, наче сірники!
Він чує поклик, зна: десь є вовчиця,
Що також мовчки виє на зірки...
А ще є зграя вільна й дика,
Що зве на волю через спалені мости...
Він все це чує, б`ється так, що серце смика,
Зубами тягне у незвідані світи...
Куплю замок великий і надійний,
Не кодовий - простий, з ключем,
Збудую мур, і не один, подвійний -
Тепер закритий вовк надійно, не втече!
А ключ тримаю завжди біля себе
І заглядаю кожен день у сховок свій...
Бо ж вовка годувати часом треба
Ну, ... хоч малими порціями мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568218
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2015
автор: Анатолій В.