[i]Вже рік Майдану... Та його значення для людства
не таке, щоб забути. Був весняний Кельн-2014-го...
А в душі - лише він, Майдан! Всупереч всьому,
що було потім...
[/i]
[i][b][color="#941212"]І знову Кельн... На цей раз вже весняний...
Як контрастує він з моїм кублом –
Освячено-знеможеним Майданом,
З розчавленим, в ланці закутим злом...
Там попіл, згарь, сплюндровані красоти...
Тут – надмір, лоск, німецький педантизм!
Та там... моєї нації висоти...
Все там – ове́ршки осяйні... і низ.
...Так, знову – Кельн! Узбіч – рожевість са́кур...
Біжить шосе захопленням навстріч,
Бо ждуть мене меди, нектари, сахарь...
А там – життя... і дяка всіх сторіч!
То вже нічим борця зі злом не звабить –
Фанатів Батьківщини не збагнуть!
Коли твій край вождям драконів вадить,
Коли твій край - уярмлена майбуть.[/color][/b]
12.04.2014, Кельн[/i]
На світлині: автор з зятем та внуком пересікають
границю між Німеччиною та Польщею на паромі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568249
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.03.2015
автор: Олекса Удайко