пора збирати врожаї мерців.
закутаний плащем дощу, худий вітер бігає надворі.
і тих, хто не встигли
сховатись у шкарлупи з димарями,
мочить,
мочить,
мочить...
небо замкнуло в свої обійми землю.
сонце лиш на кілька секунд
прориває пальцями хмари.
калюжі відображають в своїх обличчях усе.
сновигають двоногі плащі.
калюжі проектуються на плащі,
вилітаючи з-під коліс невловимих колісниць.
колісниця швидко зникає,
а якийсь плащ стоїть
і лається,
лається...
вона прийшла,
з розтріпаним волоссям мокрих гілок на деревах.
листя на землі — то її саван,
що вкриває її брудне чорне тіло —
тіло золотої осені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568399
Рубрика: Верлібр
дата надходження 22.03.2015
автор: В’ячеслав Прун