Веселка загубилась між дощем…
Між сірих днів… Йдуть люди… Злива… Злива…
Сховають "парасолі" від проблем?
Думки калюж вода заполонила.
Ніхто до неба зору не здійма,
Ввібрала чорний біль картата стрічка,
Тепер весь світ тривога обійма
Дугою – не веселка, болю річка.
Тінь захисту – це погяду заслін:
Угору подивитись мало віри.
Біжить зневірі й болю навздогін
Сезон дощів, війною що відкрили.
Стихіє смутку, душу не неволь
У день ясний, у сонячну погоду.
Забули очі радості пароль.
Ллють в серці дні погожі сльози-воду.
Зловіть веселку – барв ясних дугу,
Піднісши погляд свій крізь парасолі,
Й побачите шлях віри і снагу
Сказати безнадії: " Геть! Доволі! "
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568546
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2015
автор: Серафима Пант