Пробач, мам,
я так нiким i не став.
Без жару в очах,
без надiї на завтра,
В свої 19-ь вже скурена
сигарета до фiльтра,
i не живий -
а скульптура.
Мої кармани пустi
як голова якоїcь ТП*
та й вiршi мої
просто макулатура.
Але кожен вечiр
ти дзвониш менi
i мило питаєш
"Привiт,як ти?"
а у вiдповiдь чуєш
зле "Не дзвони"
Не зрахувати скiльки
разiв мої слова рiзали
твої вени,
а поступки викликали
сивину.
Та все одно, коли я прийду
ти сядеш i нiжно обiймеш
дорослу дитину.
Бо тiльки мама
пробачає свою
половину.
ТП- (Тупая пи**а) так називають молодих дiвчат в яких в головi немає нiчого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568772
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2015
автор: Руслан Бродський