Засипле небо ластови́нням зір,
І місяць віддзвенить свої кантати.
Я тихо попрошу тебе: повір.
Я тихо попрошу: умій чекати.
Підставить вечір спи́ну під удари,
Забли́сне у повітрі налигач.
Мої слова у сотнях екземплярів
Розвіються відлуннями «пробач».
І ти повіриш, ну а я – пробачу,
В тривких обіймах час удвох зати́сне.
І між драгли́стим за́воді мокря́ччям
Ми відшукаємо свою просві́тну пристань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568861
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2015
автор: Юлія Кириленко