Часом, нива на душі розквітає,
І вікна у серці мигтять,
Я говорю, до того, хто навіть не знає,
Я говорю.Зі мною-бо - не хотять.
Цифри повсюди літають,
Чужі імена, а навіть і сміх,
Всеодно нічого не знають,
Бо не хочуть. А я - не зміг :
Гарячий асфальт за думку лоскоче,
Гарячі руки і ніжні твої,
Доля між нами стоїть.І регоче.
А ми вже обоє.Не разом - сумні.
Гітара. Під вечір з піснями,
І сміхом накриті ми стоїмо.
Ми. і нічого між нами,
Бувало і дощ. А нам всеодно.
І зараз, як я десь на небі,
Високо.Подалі.
Та над усе я хочу до тебе,
Забираю в життя останні педалі.
І, вибач, та я розумію,
що ти оце забажала, зробила,
Але, що я леліяв, я зараз лелію,
Кого б і як би ти сильно любила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2015
автор: ПростоДен