я розчулюся дощу
звідкіля беруться сльози
сестри по нещастю
від душевної грози...
а в нього є таких подібних
мабуть цілий мільярд
різних і багатослівних,
що заграв неначе бард...
весело, спонтанно, філігранно
на бруківці на чуприні
і забув за балаганом
як пекло мені усередині...
І стану хмаркою авжеж,
піднімусь через міст пізнання,
щоби не бачити пожеж
людського протистояння...
І сперечання, гнів позаду
уже лечу,тремчу, живу,
якщо кудись пропАду,
спитайте про мене в дощу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568981
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2015
автор: Мандрівник