Я - українець, син свого народу.
А він - не вітчим; кровний батько мій.
Тому й отримав рани замість плоду
Від виноградарів, а ще й по ребрах кий.
"Чому ж лежиш, прикутий до канапи,
А в змучених очах - лиш мука та журба?
Якщо ти син, чому твої сатрапи
Тебе катують, як розбійника-раба?"
- Чом лікарі в лікарнях не лікують?
А лиш псують здоров'я громадян?
Успішно лиш хвороби продукують,
Неначе на те мають певний план.
Живуть для себе. Гроші вимагають.
Відповідальності за шкоду не несуть.
Всі помилки брехнею прикривають,
Свою вину за геноцид не визнають.
Як(!) повний неук вибився в хірурги,
Набравшися екстерном поверхневих знань?
Бував у Віднях, Боннах, Люксембургах,
А співвітчизників калічить без вагань
Так я й отримав рани замість плоду
(Мій Бог також розп'ятий на Хресті).
Невігластво й нечестя слуг народу
Пронизали мене до самої кості.
Христос Воскрес! Воскресне й Україна!
Очиститься мораль від скверни та гріха.
Настане час, в пустелю прийдуть зміни -
Садами зацвіте земля суха.
Також і я, проста людська дитина,
У море милосердя попаду.
Зупинить Бог страждань моїх причину
І всенародну забере біду.
9 березня 2014 р.
((присвячую 200річчю Т.Г.Шевченко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568988
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 24.03.2015
автор: ПВО