Б*ється Дніпро об пороги
та не витікає
Витік у Смоленщині
у російскім краї.
Там славетний наш Дніпро
свій початок має.
Протікає наш Дніпро
братерською руссю,
попід гаєм сходить сонце
та над Білоруссю.
Затікає в Україну
десь там на Поліссі,
Там птахи йому співають
в зеленому лісі.
Витікає в Чернігові
серед Божих храмів,
звуки його долинають
в Київ до майданів.
Тече Дніпро у Черкаси
на Чернечу гору,
Отій річці для поєта
немає повтору.
Тече Дніпро крізь віки
та не витікає.
Як Київ став на пагорбах
історію знає.
Як будувалась фортеця
в Запоріжскій Січі,
Як жили на Хортиці
в десятім столітті.
Як гетьманів вибирали
Богдана,Юхима.
Знає Дніпр,бачив все
пам*ять не зрадлива.
Бачив,як родивсь Тарас
мати колихала,
Тоді він ще був малий
віщунка сказала:
"буде він у нас славетний
на всю Україну,
Кобзар, його знатиме,
не одна родина."
Так і сталось,як казалось,
так воно збулося.
А Дніпро він бачив більше,
як вмирає мати,
як Тарас славетний наш
змушений страждати.
Знає Дніпро в Києві
шевченківську хату,
мабуть знає,що свою
хотів збудувати.
Мрія,мріяв та не зміг,
поліг у долині,
його тіло на горі
лежить в домовині.
Бачив наш Дніпро усе,
як кайдани рвали,
скільки у нас
спроб було,
повстання,майдани.
Як текла вкраїнська кров,
волю здобували.
Що з тобою,милий Дніпре,
тільки не робили
в історії за тобою
країну ділили,
а вже в нинішній Росії
повернуть хотіли.
Жаль,що річка не людина,
не може сказати
Ти багато цікавого,
міг би розказати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569000
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 24.03.2015
автор: Ігор Козак