Люблю міста великі й метушливі,
Юрбу строкату в пазусі весни,
Обличчя світлі, мрійні і щасливі,
Зустрічний погляд, теплий і ясний!
Люблю гортати слайдами пейзажі,
Будівель древніх стіни кам’яні,
Де леви у дозорі, ніби стражі,
Суворо в очі дивляться мені.
Вони мовчать про давні таємниці
Розвіяних в історії віків.
Мій гордий леве, як тобі сидиться
На цій плиті холодній і слизькій?
Такий у тебе погляд норовливий,
Що і на мить не викаже жалю,
Не личать левам чуйності пориви…
Тому, і велич лев’ячу люблю!
І так відрадно зліва заховати
Чужого міста теплий аромат
І повезти, як спомин, у Карпати
Цю жменьку щастя, взяту напрокат.
І при нагоді вийняти зі скрині,
Пірнути з головою в теплі сни
І так пливти, відбившись у вітрині,
В юрбі строкатій… В пазусі весни!..
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/c0f722e5326440affbe56285c826efd4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/4832b64fad3c003b840e1b5fe7457224[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569070
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2015
автор: Наталя Данилюк