Хай ще мороз досріблює ночами,
Тепло уже у бруньках назріва
І розпускається удень перед очами,
Являючи буденності дива:
Неначе сніг рясний посиплеться до долу,
Вартує вітру лиш полоскотать гілки –
Метеликами пурхають навколо
Самої ніжності, здається, пелюстки.
Ступаю обережно в ці замети,
Де холод не торкнеться моїх ніг,
Де в пелюстковім мерехтінні силуети
Минулих радостей майнуть, пройдешніх втіх...
І хай мороз своє досріблює ночами –
Вишневий цвіт мене щоранку зігріва,
Пелюстками обмотуючи шрами,
І замилована душа все забува...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569109
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2015
автор: Андрій Майоров