скаженіє дикий вітер,
жбурляє попіл часу в вічі.
прожитих днів піщинки різнобарвні
засипають писк душі —
замкненого цуцика у будці серця.
і зирить у замок потворне око.
та звук глухий, мов серця стук,
проб’є зачинені всі двері,
в мене собою світло несучи
свічі, що зверху Бог нам світить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569192
Рубрика: Верлібр
дата надходження 25.03.2015
автор: В’ячеслав Прун