Ой, упало сонце за дніпрові кручі,
Впало спочивати за діброви сині,
Ллється пісня-річка, річка-пісня лине,
Колисає верби і кущі плакучі
Над водою зорі вислали дорогу,
Що веде до тебе, люба моя, мила,
Мати б мені крила, соколині крила,
Був би я з тобою і приспав тривогу
Я б гайнув до тебе через синє небо,
Де ж ви, мої крила, ой, журба і туга,
Наче та яруга, чорна та яруга,
Замість серця впала між козачі ребра
Над водою зорі жалять кропивою,
А промежі зорі вийшов човник-місяць,
А над ним вітрило, туга моя, пісня,
Зачекай-но мила, буду я з тобою
Ой, здійнялось сонце та й над головою,
Тане човник-місяць, розтає вітрило,
Ой, моя кохана, люба моя, мила,
Що ж мені робити з тугою-журою
Дочекаюсь ночі і впаду у воду,
Хай несе до тебе поміж берегами,
Хай несе до тебе та межи світами,
Бо нема між нами ні містка, ні броду
2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2015
автор: Максим Тарасівський