Пече вогнем розхристана душа,
Серце в крові, бо плакати не в силі,
А спомини шуліками летять,
Коли молюсь на батьківській могилі.
Так кожен раз, коли цілую хрест.
Звертаюся до мами і до тата,
Бо залишився я один, як перст
І сам собі не можу раду дати…
Щорік тугіше стиснута гортань,
Летять роки, голубить серце туга,
Скільки, життя, ти винесло страждань,
Його б хотів переорати плугом.
Ти заспокойся, любляча душа,
Бо Ти і я єдині на цім світі,
Як відлітаєш – певно ти чужа
І стріну я тебе лише в граніті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569274
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2015
автор: Віталій Назарук