Молюся Богові за сина,
щоб у житті не мав хворіть.
Моє прохання це єдине,
лише за це душа болить.
Нічого більшого не треба,
бо бачу світло у пітьмі,
тому вдивляючись у небо,
я віддаю останні дні.
Останні дні, останні роки,
а може, Вічність в мене є.
Ми просто люди - не Пророки,
нам тільки зрада все псує.
Ми прості люди, та не дуже...
Чому ідемо на війну?
Тому так треба, любий друже,
та не відкрию новину,
що хлопці всякі народжались -
хто меценат, хто навпаки,
в камірники, хто в цирк подАлись,
але буле ще й козаки!!!
Козацький дух не переможен.
І на каміннях він зросте.
Як прийде ворог, майже кожен,
із кізяка, КОЗАК будЕ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569311
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.03.2015
автор: МАЙДАН