На Городоцькій цокає бруківка,
По черзі ніжки звабно миготять,
Біжить назустріч файна пава-дівка,
Я пісню б їй хотів подарувать.
Пр: Зупинись і не бий каблучком,
Я уже закохався без тями,
Сяє личко твоє молочком-молочком,
А троянди так схожі з устами
Біля костьолу, що мовчав сердито,
Я не одну красуню зустрічав,
І мріяв, щоби вибухали квіти
На всіх стежинках тих прекрасних пав.
Я на бруківці й колії збираю
Ті ніжні звуки, що лишили ви,
І, ними переповнений до краю,
Фонтаном мрій я б’ю в піснях нових.
Чогось сумую знову я за Львовом,
Я залишив себе частинку там,
Я повернусь до вас, львів’янки, знову,
Співати оди личку і устам…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569476
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 26.03.2015
автор: Ераст Іваніцький