Не тим вже я став...
Не ті є думки...
Не те розуміння земного...
У часі зростав,
Думками впивавсь
У пошуках щастя людського...
Полинуть за обрій...
Торкнутись зірок...
Розпастись на сотні частинок...
І знову докупи,
Та тільки удвох,
Немов щось одне з половинок.
Хильнути б весь напій твоєї душі,
Сховатись в твоїх дивних мріях,
Вустами просити забути усе,
Що мав необачність задіять...
І тіло палає, долоні сплелись,
Немов у палкому полоні
Втрачаю я розум...ось щастя людське -
Торкатися тіла любові!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569494
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2015
автор: Анна Тимошенко