Кружка прозора над рівнем води у руці -
Повна безоднею тиха її порожнеча.
Вінця - реальності призми, відкриті рубці -
Болем кричать онімілим, голосять про втечу.
Так би узяв і пірнув у безодню оту:
До забуття у німу невагомість би канув...
Тільки я знаю до болю ту правду просту:
В стелю безодні і в кружки дно впруся руками.
Тільки ніщо не зупинить свідомість мою.
По-філософськи усі перепони розтануть...
Кружка прозора з водою в руці. Я стою
І до реалій рубців припадаю вустами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569534
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.03.2015
автор: Бойчук Роман