Тільняшку розірвав на грудях,
Під танк з гранатами в руці…
Його не стало – пам'ять буде
І в близьких сльози на щоці.
Хватавсь за бинди безкозирки,
В атаку йшов – знімав бушлат,
Ложив за вухо недокурки,
Він був моряк, а не солдат.
Горіли танки, гинув ворог,
Як блискавиця сяяв штик,
Він на весь зріст здіймався вгору,
Військовий, справжній чоловік.
Роки пройшли і до параду,
Тепер запрошення дають,
Не всім дають, його ж немає…
Та певно, що не в цьому суть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569561
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2015
автор: Віталій Назарук