Світ втомився чекати ранок. Я знову сам.
І про тебе думки натягую, мов дроти.
Знаю точно мене на землі десь чекаєш ти.
Кілометри. Міста. Світ не винен. Я - тут, ти - там...
Я боюся порвати відстань, торкнувшись струн.
Все акорди не ті. Знову хиблю. І все не те.
Щось у грудях твоїх оживає, горить, цвіте.
Моя ж музика знову наводить на тебе сум.
Помирають вітри, а з ними - мільйони рим.
Не збудують між нами знову вірші мости.
У обіймах моїх під ранок - на жаль, не ти.
Ти в цей час зустрічаєш сонце також не з тим.
Чого треба від нас з тобою пустим світам?
Я вивчаю давно на пам"ять твої сліди.
Йду до тебе. Я дуже близько. Ти тільки жди!
Кілометри. Міста. Світ не винен. Я - тут, ти - там...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569619
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2015
автор: Любомир Винник