Чи насправді це сталось,
чи наснилось мені?
Їде з Каїном Авель
на гнідому коні.
Серед тихої ночі
лиш зірки миготять,
тільки в Каїна очі
вже червоним горять.
Жадно слину ковтає:
-та хіба ж я ханжа?
І у спину встромляє
братовбивця ножа
Ледь крізь зуби просіяв
ці продажні слова,
вже й гадюкою шию
трикольор обвива.
У крові вишиванка,
стогне небо:ти ж брат!
А у Каїна зранку
вже в руках автомат.
Ні жалю,ні одчаю,
ні прозріння й на мить,
будить дзвоном Почаїв
жовто-синю блакить.
Закривавлене сонце
шле тривогу у світ
чобіт Каїна топче
ранніх пролісків цвіт.
Вся ординська родина
суне разом із ним,
і від тіла Вкраїни
відшматовують Крим.
Дні умилися кров’ю,
з жаху місяць погас
Стогне в «братській» любові
спопелілий Донбас.
Перейшов до нащадка
підлий Каїна дух
Все затіяв спочатку
мов осліп чи оглух.
Та порве кінь стремена
люд збагне в чому суть
і ворожі знамена
на онучі підуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569682
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.03.2015
автор: MERIKEYU