Я починаю нове життя,
Тільки, що є в світі нового?
Любов – Ненависть, Зло – Каяття
І… більше - нічого.
Набридло все. Я в собі – не сам
Жахіття Я мене роздирає,
Ввіряю сповідь своїм віршам,
Усе на світі колись вмирає.
Я – звір в останнім своїм стрибку,
За мною – Пустка, а Смерть – кохана,
Я вмер давно, то не просто рана,
Зі Стіксу п’ю я печаль гірку.
Стуліть си писки, друзі мої!
Та ви у душу на шпильках гострих,
Бракує зараз лиш тиші мені,
Чекає мрія - безлюдний острів.
Я співу хочу лише пташок,
Я грому хочу - води і неба,
Дивіться вслід, я від вас пішов,
А як не дивитесь, то й не треба…
17 вересня 2013 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569726
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.03.2015
автор: Ераст Іваніцький