Сновиди приходили в ночі, приносили в кошиках диво
Розтріскане скло у зіницях ховалось на стелі правдиво
Примруживши віко від світла, вдивляючись зором у небо
Сновиди з’їдали пів кошика й казали що завше так треба
Ні з ким не ділитися дивом й ховати його за зубами
Щоб інші сомнамбули ночі не вкрали його із кінцями…
А диво самотньо тускніло на дні потаємної ночі
Чому я таке надважливе? Чом всі так на мене охочі?...
27.12.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569857
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2015
автор: Троянда Пустелі