Прала на світанні своє щастя
У Дніпро несла вода печаль.
У туман серпневий зодяглася,
Одягла росу на ноги, як кришталь.
Заплела собі косу тугу, дівочу,
Задивилася у куряву доріг.
Молила : "Тільки б ворог не зурочив,
Тільки б любий в полі не поліг.
Перекинувшись хмариною
Попливла би в поле, де страшна орда.
Стала б світлою богинею,
Від нещастя своїм тілом берегла б."
_____________________________
На бранному полі, чорному полі
Любого в серце вкусила стріла.
Впав він із коника сивого долі.
Втопила в Дніпрі своє горе вдова...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569860
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2015
автор: Олька Оленька