Життєвий ритм нам задає мотиви
І річка часу тягне до кінця
Посипають на шляху нас рясні зливи
А ми втрачаєм дні у небуття
І мимоволі губимо життя
Ще ж начебто іти далеко
Та не вспієш схаменутись
Як внуків принесе лелека
І прийдеться втраченому колись - зараз посміхнутись
Життя – воно, як мить
Пролетить і не помітиш
А в цю мить потрібно жить
І після смерті іншим спогадом засвітиш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569904
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2015
автор: Олександр Бондарчук