Пробач мені…
Якщо цей дощ – надовго…
Як водами змете чарівний грот…
Якийсь бродячий дивний дикий динго
Поцупить в тебе
(вкотре?) бутерброд…
Пробач мене…
Як плакатиме Небо…
Замовкне раптом флейта чарівна…
Він не просив… але ж йому – так треба!…
А нам з тобою –
вистачить й вина…
Коли не видно
Дна у небокраю…
Межі немає – у вселенських вод…
Коли це Небо - розпачем ридає!…
Пробач йому -
вчорашній бутерброд…
Ах, там – салямі…
Не шкодуй!.. не треба…
Бо раптом в серці зробляться дірки…
І ще – дай змогу виплакатись Небу!..
Хай виє дикий динго -
на Зірки..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570150
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2015
автор: гостя