Його простори не намалюєш на полотні,
Його не обійдеш за день.
Місто довжиною в життя,
Дивовижне місто натхнень.
Тут злились Інгулець й Саксагань,
Їх дитя — кам'яний мис.
У любові породжений Ріг,
У п'ять верст між річками повис.
Колись жив тут, сам, кошовий,
Іван Ждан, на прізвисько Ріг.
Був привітний, називали Кривий,
Бо він око в бою не зберіг.
В місті серце справжнісіньке є,
Величезний годинник в квітках.
По метро качає він кров,
Трамвай — метро то у снах.
Скрізь домни, шахти, й кар'єри,
Індустрією гуртом живемо.
Долаючи перешкоди й бар'єри,
По життю разом пливемо.
Геть-чисто, криворіжці всі милі,
Незвичайної мають краси.
Якщо хтось чо́рно і лає,
Це не значить, що тут усі пси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570187
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.03.2015
автор: К. Простонеба