Ніколи я не стану на коліна!
І хто б мені, що не казав,
В житті лише на краще зміни.
Я руку дам, щоб й ти не впав.
Ми разом будемо вперед іти,
Нездолані, усміхнені, щасливі,
Бо тільки вдвох зумієм зберегти
Мелодії життя веселі і тужливі.
Мелодії, що дарувала мати,
Що з друзями складали ми.
Вони будуть усе гучніш лунати,
Коли до світла вийдемо з пітьми.
Ми кожен крок карбуємо, мов ноти.
Нову мелодію складаєм знов.
Гадаю я, що будеш ти не проти,
Якщо ця пісня буде про любов.
Про світлу, ніжну й бездоганну,
Без болі, без страждань, без сліз,
Взаємну і таку бажану,
Де не потрібно жодних слів.
Дай руку!.. і ми вдвох підемо
Туди, де музика навкруг лунає.
Ступи ще крок, і пісню ми складемо,
Що вище хмар у небесах витає.
Давай піднімемось на крилах вгору.
Ти чуєш звук?..лети туди.
Так звучить щастя зовсім поруч.
Скоріш його веди сюди.
[i]Ми разом будемо вперед іти,
Нездолані, усміхнені, щасливі,
Бо тільки так зумієм зберегти
Мелодії життя веселі і тужливі...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2015
автор: *Кассіопея*