Там айстри, айстри, і розцвітають матіоли,
безкрайне небо і яка прудка ріка
життя розмінюється дрібницями довкола
а хто не зна,- дрібниці то і є життя.
Ще рік, ще два а може й добрих десять,
а хто їх знає, може зараз, у цю мить
проїде поїзд невловимим експресом
та то не поїзд, то твоє життя летить.
То зараз всі позакривали вуха
ті очі дивляться, немов би в ніч,
і як бездарно говорить і слухать,
що ми на піку тих лихих сторіч.
29.03.2015
©IriLis
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570269
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2015
автор: IriLis