Країна наша у вогні,
Сусіда клята її палить,
В Донбасі рідному бої,
Війною кремлядь тая марить…
Чого, імперіє, тобі
Іще в житті не вистачає?
Навіщо тут твої сини
В народ український стріляють?
Навіщо ти сюди прийшла
І знову геноцидом «братським»
Землею нашою пішла
З своїм нам вигуком кремлядським?
Сама ж ти глиняний колос,
Який впаде і зовсім скоро,
Навіщо ж ти єдинорос,
Нам в хату вліз з таким напором?
Рашизмом сутність твоя є,
Ведмідь, імперська та потворо,
Прийшов, щоб знищити усе,
В Україні? Кінець твій скоро!
Поправ, собако, ти вже все,
Ти православних знешкоджаєш,
Відповідай, то хто ти є?
Твій фюрер хто? Але ж ти знаеш!
Не знаешь? Так тебе скажу:
Партайгеноссе ваш не вечен,
Полезли в зомби к нам ражу?
Но раж тот очень скоротечен…
Начнут в УкрАине вас бить…
«Двухсотые» пойдут и «триста»…
И матери в России выть
Начнут по убиенным быстро…
Зачем чужая вам земля?
По что полезли в Украину?
МОлитесь фюреру, горя…
Зачем вы тут, чтоб просто сгинуть?
Не братья вы нам, а враги,
Долой, теперь уже сомненья…
Войны в Донбассе очаги…
Никак вам нет успокоенья…
Рашизмом вы заболены,
России граждане, вы звери,
Вы фюрером своим больны,
Спаси вас Бог, открой вам двери
В познанье истины большой…
Придите же, придите к Богу,
Прошу вас, искренне душой,
Найдите же к Нему дорогу…
24.05., 01.06.2014г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570292
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.03.2015
автор: Evgenij_Kedrov