Прокинувсь день, закривши браму ночі.
Він поспіша на свою вахту трудову.
Яскраве, весняне сонце сліпить очі
І золотисті промені розсипа́ у молоду траву.
Сережки розпускають берези білочолі
І соком наливаються, радіючи весні.
Дуби кремезні милуються красою.
Пробуджується й ожива усе на цій землі.
Виходить з лісу непомітно ранок босий.
Комусь зозуля віщує довгий вік.
А соловей щебече, спиваючи квітучу росу,
І в цьому криється весни чарівна мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570380
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2015
автор: Ніна-Марія