[b]І[/b] зовсім скоро північ прошепоче казку –
[b]З[/b] далекого дитинства принесе привіт.
[b]О[/b]горне ніжністю: « У новий день , будь ласка,
[b]В[/b]війди й не оглядайся у минулість літ».
[b]С[/b]ліди мої пісок часу заносить вперто
[b]І[/b] крізь туман років розглЕдіть важко вже
[b]М[/b]ого життя якісь сумні й смішні фрагменти,
[b]С[/b]вавілля пам'яті чомусь бува без меж.
[b]К[/b]оли їй хочеться – вона забути може –
[b]О[/b]бірве легко ниточку між «є» й «було».
[b]Р[/b]аз-по- раз пам'ять серденько моє тривоже –
[b]О[/b]манливе і бажане її тепло.
[b]П[/b]риходить північ, щоб зірвать в календарі
[b]І[/b]ще один листочок, бо завжди так буде.
[b]В[/b]же тьмяно плямами жовтіють ліхтарі,
[b]Н[/b]е спиться вітру – гонить хмари він в нікуди.
[b]І[/b] вже очікувані розбрелися сни,
[b]Ч[/b]омусь до когось підкрадається безсоння.
[b]П[/b]рисниться літо чи задумливість зими,
[b]Р[/b]іка життя то тихоплинна, то бездонна.
[b]О[/b]двічна таємниця наших сновидінь,
[b]Ш[b]кода, що ми не зАвжди здатні зрозуміти
[b]Е[/b]лементарну річ: то наших вчинків тінь -
[b]П[/b]рожити ще раз в сні, та тільки не змінити.
[b][b]О[/b]сь ще одне: передбачати вміють щось
[b]Ч[/b]и просто підказати нам якусь подію.
[b]Е[/b]кспромти снів згадати не завжди вдалось –
[b]К[/b]артаю іноді себе та не жалію.
[b]А[/b] північ зовсім скоро прийде в дім мій знов,
[b]З[/b]ітхне, присяде поруч, тихо прошепоче:
«[b]К[/b]азками про життя я намалюю сон,
[b]У[/b] нім домалювати зможеш, що захочеш».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570457
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2015
автор: Радченко