[i] (Лесі Геник в День народження)[/i]
Веснянко вродлива, гуцулко з карпатських країв,
Невже заквітчала у коси розніжені трави
І спів солодкавий гірської флояри струмків,
І вітру соснового подих духмяно-ласкавий?
Невже повплітала слова у розкішний ґердан*,
Що грає на сонці і милує зір мерехтінням?
Душа твоя ніжна – то світлом наповнений жбан,
Лише привідкрий – і засяє медовим промінням!
І згарди* квіткові, і пахощі ніжні, й дива
Зібрала у тайстру* й кудись понесла ворожити:
Вплітати красу в дивовижно-чуттєві слова,
Як маки й волошки природа вплітає у жито.
Окрилена па́вітром*, купана в росах землі,
Цілована музою, сонцем і березне-квітнем,
Нехай рушниками гуцульськими стелить плаї
Усміхнена доля до мрій веселкових і світлих!
(10.03.2015.)
[i]*Ґердан – діал. Шерстяна стьожка або ажурний
комірець з бісеру, якими в Галичині, на Буковині та
Закарпатті жінки прикрашають шию або голову.
*Згарда – діал. Намисто з монет або хрестиків.
*Тайстра – діал. Гуцульська торбина, яку носять через плече.
*Павітер – слабкий вітерець або вітер змінних напрямків.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570468
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2015
автор: Наталя Данилюк