Заселився хрестами сільський косогір.
Вже новіші не втиснуться скоро.
Сорок соток колись наділяли на двір.
І сюди відвели – рівно сорок.
Та, як гляну збоку –
Тіснява не скрізь.
Зовсім порожньо ближче до річки –
Неприкаяний клапоть
Травою заріс.
Стереже його вишня-калічка.
Найчастіше тут ходять прозорі дощі.
Вітер хилить сокирки додолу.
Та ще бачили
Привиди діток вночі,
Бо сюди поназносив їх голод.
Тут, під травами, їхній
Гуртожиток – дім
Вічний.
Сповнений доль непрожитих,
І виходять, бува,
Молоді-молоді,
Щоб хоч так
На зірки подивитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570545
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2015
автор: Ніна Багата