Рай від пекла відрізняється не сонцем і темрявою.Не садом і великими котлами.І зовсім не квітами і посмішками на обличчі.Рай від пекла відрізняється скеровуванням довгих ложок за обіднім столом,що прив"язані до рук.В раю навчились кормити ближнього.В пеклі-себе...
Я хочу дарувати обійми.Інколи посторонній людині погано,ти її обнімаєш і вона починає вірити,що біль її розділений.Хоча відчути до крихти біль чужої людина неможливо...
Мені боляче,коли люди не розуміють любов до ближнього.Інколи я навіть більше люблю людину,котра образила мене.Бо вона нещасна і трішки нерозумна.В неї було багато болю в душі.Або вона його відчуває зовсім по іншому...
Коли я бачила як чоловік плакав від того,що жалів зовсім посторонню людину,я зрозуміла,що дуже часто не помиляла.Я знала,що в людей є велике серце.Просто ми не помічаємо таких дрібниць...Дрібниць?..
Я б хотіла,щоб світ змінився.Щоб ми почали зовсім з малесенького.Принесли старій сусідці хліба,подарували посмішку хворій людині,поділилися обідом.І навчилися хоч трішки не виставляти напоказ доброту...
Ніколи не говоріть,що Вам важко домогати.Або немає чим.Завжди є.Тільки нам не хочеться це розуміти...
Я люблю Вас...Дуже...Дуже...Всіх,хто заходить на мою сторінку.А я навіть подякувати інколи не можу.Та я Вас дуже люблю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570577
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2015
автор: Відочка Вансель