Мовчи...
Сказати не зумієш,
Того, що я бажаю чути,
Слова немов таємний привид
І серцем їх вже не відчути.
Мовчи...
І не дивись суворо...
Не винен ти в життєвій зраді...
Судилось так на моїй долі -
Нелюбою тебе кохати...
Мовчи...
Не край мою сміливість,
Я ледь зібралася думками,
Немов здіймаю на вітрилах,
Що їх нікому не відтяти.
Мовчи...
Сприймай мою реальність,
Ховай її в таємні скрині,
Що мала, я тобі сказала -
Тепер вже легше...стало нині...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570626
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2015
автор: Анна Тимошенко