Вірші – це оголений нерв,
Що душу твою відкривають.
Це шлях, що прямує наверх,
Де край – наче поле безкрає.
Вірші – це невидимий струм,
Що б’є, хоч не знаєш чим б’ється.
Вірші – це і радість, і сум,
Це навстіж відчинене серце.
Вірші. Та чи можна без них
У тиші, в бою, на роботі?!
Без рим, без рядочків простих,
Коли твої очі навпроти.
Хоч навіть й нема талану,
Та строфи в душі виникають.
Не лаю за вірш цей весну,
Він сам із весни виростає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570821
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2015
автор: Мірошник Володимир