Ранять серце порожні слова –
в них ні болю, ні ласки, ні втіхи.
Як пусті, перегнилі горіхи, –
тільки звуки…
Душа нежива.
Скам’янілі й холодні вони –
не розкажуть про радість, про втому,
не освідчаться навіть нікому,
мов не спіли у цвіті весни…
Чого варті промови оці!
Без душі чого варте це тіло!..
Чи кохало воно, чи боліло,
чи котилась сльоза по щоці?
Чом же сієш порожні слова,
омертвілі, як квіти осінні,
безпорадні, як діти невинні?
Знай, важкі колись будуть жнива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570826
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2015
автор: MERIKEYU