Вервечка

Полудень.  І  знов  о  цій  порі
Небо  розтривожене  вгорі.
При  землі  одвічні  орачі
Із  рукою  Бога  на  плечі.

Тягнуть  у  поту  старі  воли.
Павуки  тенета  наплели.
Висохла  у  млаках  вже  роса,
Угрівається  на  промені  оса.
Огортає  плай  вже  сива  мла.

-  Верховинко,  дівчинко  мала,
У  колисці  мила,  спи,  не  плач.
Час  над  нами  став,  мов  кат.  Ти  бач?
Вже  й  черешня  дика  одцвіла,
Одцвіте  й  бездолля,  спи  мала.

Люлі-люлі,  люлі-люлі,  лю…

Ондечки  прийде  весна  нова,
Знов  здійметься  молода  трава.
Прийдуть  нянько,  принесуть  дарів.
Буде  в  нас  до  хліба  й  новий  хлів.
І  платина  мамі.  І  плітки
По  селу  напустять  сусідки.

Люлі-люлі,  люлі-люлю,  лю…

Тишко,  люба,  тишко.  Ластів'ята
Он  як  чемно  дочекались  тата.
Клювики  свої  порозчиняли,
А  поживу  лиш  одне  дістало.
Вилетиш  і  ти  з  свого  гніздечка,
Роду  доплітатимеш  вервечку.

Люлі-люлі,  люлі-люлі,  лю…

Буря  буде,  он,  хмарки  пливуть…  
Мамця  з  копаня  утомлені  ідуть.
Зараз  цицю  матимеш,  мала.
Йди  на  руці.  Бачиш?  Край  села.

Дощик  теплий  згори  посіває,
Дівчинка  долоньки  підставляє.

-  Подь,  невістко,  забирай  дитину,
На  печі  є  буля  й  солонина.
Я  піду  вже,  бо  старий  голоден.
-  Що  й  поїсти  вже  без  вас  не  годен?
-  Може  й  годен,  та  не  хоче.  Звичка.
………………………………
Он  диви,  які  в  малої  личка,
Прихопило  сонце  її  ниньки.
А  гляди,  як  міцно  стисла  жменьки.
Буде  до  копійки  бережлива.
-  Краще,  хай  би  була  вна  щаслива!
-  Хай  би  була,  хай  дасть  Біг  Всевишній!
Грішний  неправдивий  світ  цей  нишній.
-  Справедливим,  мамо,  вже  ніколи,
Не  буде,  бо  люди  як  ті  воли
Тягнуть  рало,  та  й  радіють  днині.
А  заможні  –  тільки  «зайди»  нині.
-  Кожному  своє.  
-  Про  що  ви  мамо?
Це  ж  по  повній  крутять  нам  «динамо».

-  Я  не  втямлю  слів  цих  несусвітніх.
Знаю  слово  Господа  завітнє.
Та  й  боюсь  гріха.  Все  інше  –  порох.
Лиш  мій  гріх  мені  -  найбільший  ворог.
А  вам  жити  –  мудрість  добувати…

Та  піду  вже.  Діда  годувати.
Завтра  прийду  знов  о  тій  порі.
Он,  диви,  що  робиться  вгорі?!
Буря  йде,  бодай  би  ся  святила!
Ну,  а  ти  збирай  на  завтра  сили.

-  Йдіть  із  Богом.  Вже  й  мала  сопить.
-  Доки  час  їй,  най  собі  ще  спить.

2013р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570877
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2015
автор: isabel