РЕТРОСПЕКТИВА

Намарне  філософію  учити,
не  знаючи  абетки  житія.
Бажаємо  за  правилами  жити.
А  я  не  уявляю,  що  бандита
в  поезії(читайте  –  «ерудита»)
влаштовує  позиція  моя.

Бо  я  не  маю  тої  панацеї,
якої  заслуговує  поет.
Ми  не  свідомі  місії  своєї.
І  у  полоні  бестії  цієї
не  вирватися  із  її  тенет.

За  прикладом  далеко  не  ходити,
коли  рятує  дух  не  Божий  дар,
а  заборона  дихати  і  пити  –
писати,  малювати  ...і  носити
таємно  за  халявою  «Кобзар».

Коли  Арал  досліджували  «зеки»
і  там  служив  Шевченко  рядовим,
його  не  знала  Україна  ненька,
а  він  забув,  що  він  уже  Шевченко
і  навіть  не  збирався  бути  ним.

Нема  удачі  –  що  твої  старання?
Немає  маку  –  жито  не  кутя.
Немає  муки  –  мало  каяття.
Критерії  теорії  пізна́ння
не  осягнути  протягом  життя.

Та  буде  день,  і  буде  сита  їжа.
Здавалось  би  –  молись,  а  не  воюй.
Твори  своє,  а  на  чуже  наплюй.
За  окаянне,  поки  дуба  вріже,
себе  не  розпинай  і  не  катуй.

Усім  дається  те,  за  що  воздасться,
якщо  не  взяв  і  інших  не  навчив,
і  не  даремно  мучився  і  жив.
Але  не  всім  таке  дається  щастя,
якщо  його  життям  не  заслужив.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570984
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.03.2015
автор: I.Teрен