Це ж буває таке раз в ніколи,
Полюбити так палко і щиро.
Із сотень людей, що довкола,
Знайти дійсно свою людину.
Це така нереальна радість,
Бути йому справді потрібною
І бути з ним дуже подібною.
Все-таки, хочу провести з ним старість.
Хочу його кохати вічно.
Бачити щодня і щоранку.
А щовечора вечеря і свічі,
І цілунки до самого світанку.
Так, у нас буде троє дітей,
І ще багато домашніх улюбленців.
І я щаслива, що серед сотень людей,
Ми знайшли себе-однодумців.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571611
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2015
автор: Ірина Овчіннікова