На моє підвіконня
примостилась голубка.
Нахиляла голівку,
заглядала в вікно.
А в кімнаті дрівцята
їла поїдом грубка,
ткав розважливий ранок
сновидінь полотно.
Випливали строкаті,
як життя, гобелени:
то грайливі левади,
то пожухла стерня.
То дизайнерка осінь
крила золотом клени,
то сідлало вже літо
вороного коня.
Від вогню червоніли
чавунові дверцята,
а майоліка грубки
розливала тепло.
Вже стояли на старті
за дверми ґринджолята,
неприкаяним в сінях
виглядало весло.
Запітніли у вікнах
загартовані шибки,
відлетіла голубка
розчарована вщент.
Зачерствілого снігу
відірвалася скибка,
поторочила стрісі
золотий позумент.
Обіймала привабно
тепла ковдра із вовни.
Шкряботів з нетерплячки
розважатися пес.
І недільного свята
чисті дзвони церковні
Над селом підіймались
до прозорих небес.
03.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571614
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2015
автор: Галина_Литовченко