Ангел і Душа

                               1
 Ясна  зірка  з  неба  впала  знову,
Ще  одна  Душа  у  світ  прийшла.
Ангел-охоронець  світлий,добрий
Поруч  бути  Богу  обіцяв.
         Бігало  Дитинство  босоноге,
         Ангел  всюди  ледве  устигав.
         У  пісочку,у  садочку,в  школі
         Всюди  непомітно  помагав.
Бігало  Дитинство  босоноге,
Гралося  ,сміялося  тоді.
Ангел  сни  носив  казкові,
Колискові  він  співав  пісні.
           Підросло  Дитинство  і  питає:
           -А  чи  довго  ще  мені  рости?
             Ангел  посміхнувсь.Відповідає:
             -Пару  років.Трішки  потерпи.
                                       2
 Юність  вже  не  бігала-літала,
Почуття  парили  в  небесах.
З  Ангелом  всі  зорі  рахувала,
Мрії  Ангел  дарував  у  снах.
               Загорнувши  в  пух  крихке  кохання,
               Ангел  бережно  його  приніс.
               Підштовхнув  крильми:Бери,це  дар  мій
               І  дві  долі  у  одну  злились.
Не  літала  Юність  більш  по  світу,
Є  сімейний  затишок  ,тепло.
Появилися  на  світ  маленькі  діти,
Ангелу  роботи  додалось.
               Юність  ,наче  цвіт  вишневий,
               Відцвіла,відпахла  навесні.
               Ангел  поруч  був  у  снах  рожевих,
               Щастя  дав  пізнати  він  Душі.
                                       3
Зрілість  йшла  поважним  кроком,
Ангел  поруч  йшов  ,плече-в-плече.
Сивини  все  більше  з  кожним  кроком  
І  роботи  ...так  ,що  піт  тече.
               Зрілість  будувала  і  ростила,
               Мозолі  життя  щодня  пекли.
               Ангел  також,склавши  білі  крила,
               Працював  і  додавав  ще  сил.
                                   4
Старість  ледве  тягне  свої  ноги,
Йде  поволі,шкоргає  весь  час.
Ангел  підпирає  всю  дорогу,
Піднімає  він  її  не  раз.                                                                                                                                                        
                 Сльози-спогади  крилом  стирає
                 Зі  старечого  щодня  чола.
                 Він  давно  вже  в  небі  не  літає
                 Наяву  і  навіть  в  диво-снах.
-Пам'ятаєш  :бігало  Дитинство...
Ангел  відповів:Я  не  забув...
Опадали  тихо  роки-листя,
Вітер  смерті  холодом  подув.
                 Осінь...В  ліжку  Старість  .Не  вставала...
                 Ангел  тихо  плакав,сумував.
                 Смерть  прийшла  й  життя  собі  забрала.
                 Ну,а  що  міг  Ангел?..  Він  мовчав.
                                           5
Він  хотів  не  раз  Душі  про  Небо,
 І  про  Рай  ,і  Вічність  розказать.
Не  хотіла  й  слухати:"Не  треба!  
Кожен  вибирає  власний  шлях."
                 Бігало  Дитинство  босоноге,
                 За  плечима  крилечка  росли...
                 Та  чим  більш  спиналося  на  ноги,
                 Тим  все  менші  крила  ті  були.
Бігало  Дитинство  босоноге,
То  Душа  була  ще  без  гріха.
Ангел  Душу  звав  завжди  бо  Бога.
Не  схотіла...Не  повірила...  ШкодА...
             02.04.15.
                   









адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571654
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2015
автор: Олексій Благослов