Смерк. Ранок. Сублімує тінь
Невгадана, нерозгаданна.
Крізь призму непоснулих сновидінь,
Через пустелі караванів-поколінь
Іде вона з чужих жахів-видінь
Відторгнута й прийнята панна.
У декого по-маяковськи страх
Потягує суглобні нерви:
"Схились, завмри з молитвой на устах",
"Літай: у висоті теж є свій жах",
У тебе теж є тінь в ногах:
Ніяк не збутися цієї стерви.
Та якщо тінь твоя залежить лиш від тебе
Та від світила, що на тебе сяє,-
Зміни освітлення навколо себе-
Аж ось тінь зникла - ІСТИНИ НЕМАЄ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571700
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2015
автор: Юрій Арлюсс