Скремсано надії-мрії
І нажите – до узбіч!
У воєнній веремії
Палить все пекельна піч.
Стогне степ: скажіть, допоки
Панувати буде смерть?
Вирви на полях, окопи,
Щастя, спокій – шкереберть.
Розгулялося вороже –
І нема тому кінця.
Вірю, зійде сонце гоже
Від Айдару до Дінця.
Змовкнуть «гради» і гармати,
Ждане з нами, не зника!
І не втратить сина мати,
Стріне дім захисника…
3.04.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571701
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.04.2015
автор: Вячеслав Романовський