( за мотивами фільму « Персонаж»)
Не пишуться вірші…
Як, власне, і проза… облава…
У чому насправді комічність такого моменту?
Відкрила вікно… і у зоряну ніч прокричала
– Благаю!.. хто-небудь… надайте мені – асистентку!..
Задумалась ніч…
Неймовірна… така мовчазна…
Та, мабуть, благання почув таки зоряний купол…
Красива і ніжна на кухню до мене зайшла…
Відкинула пасмо… – Пробачте, у вас – творчий ступор?..
Відсунула штори…
Дивилася в зоряну ніч…
Аж надто чуттєво погладила «коврик» і «мишку»…
Потім – обережно моїх доторкнулася пліч…
– Я вам необхідна, аби ви закінчили книжку…
Була у якомусь,
Пробачте, рожевім плащі…
Ступала граційно, немов професійна спортсменка…
– Шпіонка?!! – це вирвалось якось мені від душі…
Присіла красиво… – Даруйте, лише – асистентка…
У міру привітною…
Милою – була вона…
Запитую – ви коли-небудь блукали в пустелі?..
Лише артистично зробила ковточок вина…
Здавалось... вона рахувала точкОві на стелі…
Запитую – може,
За вами горіли мости?
Оті, що прислали, мабуть, дали справжнього маху…
Та чим же мені може Муза ця – допомогти?
Їй жодного разу - не мріялось скочити з даху…
Чомусь захотілось
Підлити їй трохи вина…
– У вас орхідея (вже вкотре), я бачу, зів’яла…
Якою ж страшною, здавалась моя їй вина…
Розгублена Муза – на кухні у мене стояла!..
– Невже ви самі!
- оце все необачно скурили?
Все тицькала в очі красиву мою попільничку…
– Ну… хоч би… метеликів ви на Суматрі - ловили?!
Та, власне, останню, тушила я вже - у сільничку…
Усе белькотіла –
Про рими… неправильні ямби…
Я ж – слухала звуки… мелодії всіх перевулків…
Я їй - усміхаюсь ( з гостинністю чорної мамби)
-Та ні… не хвилюйтесь!.. це я… накупила - «окурків»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571740
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2015
автор: гостя