[u][color="#ff0000"]прохання до осіб з вразливою релігійною самооцінкою: утриматись від прочитання даного твору.[/color][/u]
Найбільший диявол – то́й,
Хто цьо́має Бога в гу́би,
Демонстративно – герой,
А в се́рці – спо́внений згу́би.
Хто їсть із руки Христа,
А сам вже раху́є срібло.
І хай не брешуть вуста -
Це все, що йому потрібно.
Персона він не проста –
«Служи́тель Самого Бога!
Поважний банкір Христа»,
І погляд у нього стро́гий.
Він знає гроша́м ціну,
Не ра́дить нести витра́ти,
І здатен на річ страшну:
Людину за них прода́ти!
І зараз є скрізь такі -
Так само «із Богом дру́жать».
Їх руки також хапкі -
Даре́мно, що в це́рквах служать.
Їх сло́во – як го́стрий ніж:
До са́мого серця жа́лить
І в душах чинить грабі́ж
Без сорому, і без жа́лю.
Людина для них – ніщо́! –
Товар, нічого не ва́ртий.
Не сріблом, а будь за що́! –
Готові прове́сти ба́ртер.
Для них головне – їх чи́н
Та вла́да, яку він ма́є,
І будь ти – хоч Божий Си́н –
До тебе ла́ски немає!
Вони травму́ють ове́ць,
Законом ти́снуть на совість,
На щирості тих сердець
Складають зра́дницьку по́вість.
Вони́ служать не Христу,
Хоч І́м’я Його й вжива́ють –
В церква́х вони – на посту́:
Дия́волу догоджа́ють.
3.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571848
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 04.04.2015
автор: ПВО