Не ж́ила, а міцнила тільки гарт.
А вже позаду слід заріс травою.
Мені здавалось, що іду на старт,
А це вже фініш – простягни рукою.
А я хотіла виростити сад.
Ставок завести – качка в нім і качур,
Вдихати Ніагарський водопад
І Ейфелеву вежу на додачу.
Здається, все. Згасає тихо день.
Я не взяла омріяну вершину.
Тож витягну я усмішки з кишень
І докрокую мірену стежину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571849
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)